[youtube]https://youtu.be/xQOKD1HbPS8[/youtube]
[i][b][color="#570454"]Лютує вірус в Україні –
бедлам і розбрат між людьми.
Й сховатись ніде тут людині
від смертоносної чуми.
Й висить над нами чорна хмара –
страшний, як ніч, домоклів меч:
чи ми здолаємо всі чвари,
як самозгубності картеч?
Вже упекли в СІЗО Стерненка,
в прицілі – мужня Звіробій…
Й стікає кров’ю наша ненька
і кличе – вкотре! – в смертний бій.
...Дрімають сонно дві дороги –
дорога в пекло й шлях у рай.
То ж не лелій зрадливі роги,
дорогу правди вибирай!
Несемо щеплення від дурі
на тлі вселенської ганьби:
отой паяц у вовчій шкурі
вже показав, що ви – раби
розваг дешевих і видовиськ...
О ви, недоумки, ханжі,
це завершальний ваш “відосик” –
оті домоклові ножі!…
Бо, як і завше, гинуть люди,
палає рашково Донбас…
Допоки люд терпіти буде,
хотілось би спитати вас?!
Допоти в вас ота остуда –
людського розуму баласт...[/color]
[/b]
28.03.2021
Ілюстрації - з інтернету.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909436
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2021
автор: Олекса Удайко