Здається, все, як зАвжди,Боже,
Бо ж кожен день на день похожий.
З'явились проліски на світ
І бджоли здійснюють обліт.
Весна -- горлають радо півні,
Шпаки знайшли свої шпаківні,
Втішає небо голубе,
Що знов побачу я тебе.
Все, як завждИ , і все не так,
Бо ж не цвіте в городах мак,
Давно не сіють вже коноплі,
Жуки жеруть мої картоплі,
Не пахне після злив озоном
І небезпечно навіть з хроном
Води напитись із ставка,
Копитця, річечки, струмка...
А біля клубу в вихідний
Оркестр не грає духовий,
Весна торішня -- без хрущів
І літо майже без дощів.
Нічого доброго пророки
Давно вже не віщують нам...
О,де мої сімнадцять років?!
Ламає скелі океан...
Нагнув людей тягар "корони" --
На жаль, попадали мільйони...
В кінці тунеля ще горить
Промінчик світла чудодійний,
Та в будь-яку він може мить
Погаснути від безнадії.
Колись і десь Годинникар
Усім без винятку, мов дар,
Яскравий запалив ліхтар
І виставив потрібний час,
Щоб він поблимав і погас...
Пробачте Божого раба
За цей суцільний негатив.
І буде хай мені ганьба,
Якомусь автору хвальба,
Якщо розвіє хмар наплив
І видасть гарний позитив!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2021
автор: Mikl47