[i]- Не відпускай! Міцніше обійми!
Послухаємо хвилі перекати!
У цьому краї – білі пта́хи ми,
Бо тільки вдвох уміємо літати.
Босоніж, в шовку мрій та ковили,
Два силуети, самоті зраділих.
- Коханий! Ми з тобою постаріли?
- Ну що ти, люба, як же ми могли?
- Посеред мрії, де любов жива,
Зійшлися ми – дві посивілі луни.
- В коханні ти моєму вічно юна,
Тобі, єдиній, серце відкривав.
- Залишимо тривоги та страхи,
Є ти і я… і почуття спізнілі…
І мліє серце в вечоровій хвилі,
Увись! Удвох! Як білі два птахи́… [/i]
Белые птицы
Не отпускай! Покрепче обними!
Давай услышим волн бурлящих силу!
Любовь давно летать нас научила –
Двух белых птиц, что рождены людьми.
- Пустынно здесь… вдали лишь корабли…
Мы босяком в песчаной карамели.
- Любимый! Ты скажи, мы постарели?
- Ну что ты, нет… да как же мы могли?
- Среди мечты ожившей волшебства
Сошлись с тобой, как две седые луны.
- В моей любви ты будешь вечно юной,
Только тебе я сердце открывал.
- Оставим страх и крыльями взмахнём,
Не нужно зрелых чувств своих стыдиться!
… Парят над морем две влюблённых птицы –
- Вперёд! К мечте! И навсегда – вдвоём!
/Надихнув повітряний живопис Willem Haenraets, Голландія./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2021
автор: Білоозерянська Чайка