Ми не успадковуємо землю від предків,
беремо її в борг у наших дітей.
Антуан де Сент-Екзюпері.
Думи про мир
Ой ви думи, відпустіте –
З вами все моє життя...
І куди від вас подітись?
Був без них хіба дитям.
О яке ж там царство в травах,
Скіль жучків і павучків?
А на заході – заграви...
О, дитинства той архів.
Вже опісля вивчив мову
Тополиної листви,
Спів пташиний у діброві –
Це в свій час пізнали й ви.
Розкрутилась колісниця –
На всі оберти буття!
Й досі з вами все нам сняться
Сторінки, років життя...
А Творець усе чекає –
Зможемо в любові жить?
Любі друзі, тож покаймось –
Мир онукам відтворить.
27.03.2021р.
Мы не наследуем землю от предков,
берем ее взаймы у наших детей.
Антуан де Сент-Экзюпери.
Думы о мире
Ой вы Думы, отпустите –
С вами жизнь моя течёт,
Отпустите, не вините...
Был без них я лишь дитем.
Там такое царство в травах –
Столь жучков и паучков?
Интересны так их нравы...
Детства память адресов.
Как язык был интересен
В белых то́полей листвы
Да познанье птичьих песен –
Что в свой час познали вы.
Раскрутилась колесница –
Во все прыти бытия!
До сих пор нам с вами снятся
Все страницы лет житья...
А Творец все ожидает –
Мы в любви способны жить?
Так пришёл к нам долг-признанье,
Мир для внуков сотворить?
27.03.2021 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909244
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2021
автор: Променистий менестрель