Я пам’ятаю: сніг лиш тільки-тільки ліг,
а ми – вночі, у пошуках слідів (аби лише дійти!)
в старий, занедбаний, але прогрітий дім.
І хоч у нас обох не відчувалися вже пальці ніг,
тоді я на замерзлому обли́ччі твої́м бліді́м
спостерігав лише гармонію й веселий сміх.
Саме такі от миті карбуються у пам’ять
й ніякій силі не дано понищити, спаплюжити
ці діаманти спогадів, захованих у ска́рбів міх.
Ці тіні із минулого є щирими і зовсім не дурманять,
І хоч першопричина – всього лише щасливий збіг
Ці спогади зціляють душу, а не ра́нять.
ХII'20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2021
автор: Аскет