Ти наче стривожене море,
Де є невгамовна стихія.
Вільна, як небо неозоре,
Окрилена світла надія.
Я ловлю ці миті щасливі,
Які зцілюють душу мою.
Спиваю вуста гомінливі,
І ніжно шепочу, що "люблю".
Плоди любові пожинаю,
Пізнаю суть нашого буття.
І п'янкий нектар твій спиваю,
Пливу в насолоду забуття.
А блаженний потік кохання,
Заповнює чашу до краю.
Дарує нам нові пізнання,
Які з тобою відкриваю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2021
автор: Віктор Варварич