***

"Герої  не  вмирають"-чути  звідусюди,
І  чути  грім  ,  і  небо  чорним  затягнуло...
А  там  стріляли.  Тонули  в  крові  ́  люди.
Ми  не  забули,  ми  пам'ятаєм,  як  це  було.

"Кидай  гранату,  і  дави"-  ті  крики  чути  досі.
І  їх,  скривавлених,  не  струть  із  пам'яті  роки.
І  кров,  запеклу  на  посивілому  уже  волоссі
Ми  запам'ятаємо  на  довгії,  далекії  віки.

Нехай  хтось  каже,  що  пора  іти  уже  б  вперед,
Що  тих  загиблих  ми  уже  не  ве́рнем..
Життя  з  тих  пір  ну  зовсім  не  скидається  на  мед,
Скоріше  на  стежинку  по  зарослих  тернях.

І  небо  знову  чорним  затягло,  багряним..
І  стогоном  наповнилась  замучена  земля.
Ми  не  забудемо  героїв  тих  Майдану,
Не  забуде  їх  українська  вся  сім'я.

Бо  пам'ятати  тих  героїв  справді  треба!
І  спалахи  "коктейлевих"  п'янких  гранат.
Наповнилось  вогнем  те  мирне  небо,
І  очима  тих  загиблих  всіх  хлоп'ят!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2021
автор: Яна К