Літа-літечка посивілі
Стеле осінь мені до ніг
Літа-літечка посивілі,
Десь поколені у стерні,
Але пройдені мною вільно.
Десь губився в дорозі слід,
Десь лягав борозною в землю.
Не здававсь мені раєм світ,
Та проклюнулись діти-зерна.
Доля ж казкою не бува.
Знаю, кожному це – від Бога:
Комусь трапиться булава,
Комусь – доля гірка, убога.
Літа-літечка ж ви мої,
Ні здогнати вас, ні спинити,
Поки внучки мої малі,
Не порвіть життєдайні ниті.
2.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908301
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2021
автор: Ганна Верес