( з циклу ,,ЛИСТ ДО ПО́ДРУГИ")
М.: В менí зайнявся звуком пташий спів,
В тих солоспівах пам'ять воскресала -
Вже двадцять з лишком непокірних літ
З тобою я в дуеті не співала...
Н.: О, люба по́друго! Так, збігло стільки літ,
Пахучі весни й юність відбуяла!!!
На жаль, життя розвело нас... та пісня наша жива!
Коли про себе знову нагадала.
М.: А й справді, пісня вічна та свята -
Запавши в серце повнить його миром,
Вкладає сокровенне у вуста
Та плаче звуком непомірно щирим...
Н.:А знаєш? Пригадалося мені,
Як ми з тобою життя пізнавали!!!
Людей вивчали, вірити чи ні,
Жіночу мудрiсть, слабкiсть приміряли...
О, Боже, як же швидко сплинув час,
Мені здається, що у сон попали...
М.: А так i є. Життя - яскравий сон
I ми снимо в нiм мрiями й явою...
Давай спiвати серцем в унiсон,
Так як тодi, коли були ВЕСНОЮ...
Марiя Дребiт - Наталiя Грицан
16.03.2021 Португалiя - Україна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2021
автор: VIRUYU