Вона бувало плакала тихенько
Від зрад і від його образ
Боліло у грудях серденько
І так було уже не раз
Вона бувало плакала і гучно,
Тоді коли ніхто не чув
Було за це їй вкрай не зручно
Її вже біль давно зігнув
Вона бувало плакала без сліз
Дивилась тільки і мовчала
Тягнула болі вічний віз
Всередині ж душа ридала
Вона буває плаче до тепер
І буде плакати до скону
А душу біль давно роздер
Залишивши сльозу солону
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2021
автор: Собко Вадим