Ліс. Гай. Край. Завчений маршрут.
Байдуже чи сухо, чи йтиму через бруд.
Бог усе жартує з нами тінями споруд.
Всі шукають сенсу, а мені б лишитись тут.
Гори. Небо. Квіти. Сонячна ріка.
Дай мені пігулку, байдуже яка...
Бережу у серці світло маяка.
Всі біжать від темряви, хто ж вона така?
Тиша. Спокій. Простір. Чисте полотно.
Все ж яке красиве хмар нове сукно!
Тону у тюльпанах, падаю на дно.
Хтось усе це бачить лиш через вікно...
Присвячую цього вірша усім, хто бориться за здоров'я і волю.
Настане день і ми зможемо залишитись просто неба, серед цієї краси.
14.03.21
М. Стаськів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2021
автор: Моряк