Якось чорний-чорний кіт
Пізнавати вийшов світ.
За воротами-дверями
Бачить: йдуть гіпопотами.
В небі плавають рибини,
Мов танцюють балерини.
З хмари молоко – не дощ –
Омива бруківку площ.
Б’є сметана у фонтані,
Ковбаса пливе в сметані.
Мишки вишикувались в ряд
В черзі, коли їх з’їдять.
Нема віника бабусі
Й двірника у капелюсі.
Цілий світ- велика піч,
Гріє тисячами свіч.
Хвіст трубою, чорний кіт
Пізнавати вийшов світ.
Налякав гіпопотамів –
Не тягатись їм з котами.
Рибу за хвоста спіймав –
І з небес її зірвав.
Молоко злизав, а там
Стрибнув просто у фонтан.
Два шматочки ковбаси
У сметані надкусив,
Вимив вуса, вимив хвіст,
Потягнувся в повний ріст.
І розкрив пащеку-рота –
Скачуть миші хай в ворота.
Але раптом! Ну й біда –
Віник розбудив кота!!!
Де ж пропав котячий світ?
Рушив чорний від воріт,
Прослизнув тихцем до хати
Біля печі став чекати.
Стрибнув Каті на коліна,
Витяг чорну-чорну спину,
І заснув… і спав, дрімав,
І тихенько муркотав.
Бо усі-усі коти
Хочуть трошки теплоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2021
автор: Волинянка