Ще зранку був людиною,
Година за годиною,
І раптом в Світі, щось пішло не так.
Повір мені Івасику,
Парфуми маю, класику,
Та відчуваю - пахну як кріпак.
Хто знає, що це сталося?
Де вчора цілувалися,
Сьогодні в скверах лавочки пусті.
І в масках, в перфорацію,
Тримають всі дистанцію.
Дай Бог, тут проростуть ліси густі.
Життя подуло протягом,
Неначе біг за потягом,
Не встигнеш за всіма - прийдеш один.
Міняють безбілетники
Прикмети на прикметники,
І хочуть клином побороти клин.
Природа захищається,
Чи інший хтось знущається.
Ти чуєш у відлунні "Хі" та "Ха"?
Зрадлива думка носиться,
Слова на вихід просяться,
Та я мовчу, бо наберусь гріха.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907855
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2021
автор: Лада Квіткова