Ген там, десь далеко, святиня стоїть,
Бабуся старенька з внучатками мчить.
— Ходіть до Ісуса, — говорить бабуся,
Молитви Господньої вас научу я.
У храмі побожного люду багато,
Молитви і свічі створюють свято,
Службу Господню священик вершить,
Ангельський голос з хорів звучить.
Це найбільша молитва, — бабуня шепоче,
Як серце Ісуса приймає охоче,
Віра духовна і слово те Боже
На життєвім шляху завжди допоможе.
— Ісус завжди з вами, про це пам'ятайте!
Своїми устами Його прославляйте!
І дякуйте Богу за маму, за тата…
Бог усіх любить! Ось так, онучата.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2021
автор: Козаченко Святослав