Ось воно, літо! Таке довгождане,
Радісне і дивовижно-ясне!
День починається. Сонечко встане,
Пестити буде промінням мене.
Ще після ночі легка прохолода,
Сяє на травах срібляста роса,
Що під промінням зникатиме скоро,
Висохне силою сонця й тепла.
Сонце у небі підійметься швидко,
Промінь загляне у кожний куток,
Далі все й далі усюди проникне
І прожене прохолоду в садок.
В чистій блакиті нема ні хмарини.
Сад зеленіє під сонцем жарким,
Та прохолода від затінку лине, –
Свіжістю дихають в листі гілки.
31.07.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907730
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2021
автор: Martsin Slavo