Моя ти рідна ненько, Україно,
Сльозами вмита… Горе і печаль
Тебе поставили сьогодні на коліна
Вставай, вставай, вставай, вставай!
Сини її, мої брати по крові,
Не дайте вашу неньку схоронить.
Вона ростила вас у щасті і любові,
Та вражий син це щастя знищив вмить.
Тепер усюди паніка й печаль,
І серце кров’ю обливається щомиті
коли сини її відходять вже у даль…
Мої брати… а їм ще жити й жити...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2021
автор: sings_ruinies