День за днем проминає вже час,
Та згадаємо, друзі, свій клас!
Вчителів, всі уроки й перерви,
Де бігали ми навперейми.
Ніби вчора дзвінок віддзвенів,
А вже час у даль нас відвів.
Та ми пригадаєм роки,
У школі відкриті світи.
Пропущені нами уроки,
З яких ми бездумно втікали.
Розбиті шибки та інші мороки,
За які нас тоді пробачали.
І заходи наші, на яких виступали,
Ми мали таланти: грали й співали!
Артисти ще ті... Отакі ми бували,
Коли діяли спільно – усе ми долали.
І класна, як мама дітей берегла.
І нас, як родину, стежками вела.
Тож сьогодні ми їй складаємо шану
За добру науку, за класну маму!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907562
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2021
автор: Козаченко Святослав