Загорілись очі жінки:
- Чоловіче любий,
Стриг мене ти дуже гарно
Зосталась без зуба,
Тепер твоя допомога
Потрібна в покрасці -
Не хочу йти у цирульню,
Ну її до трясці.
Вже не дам голові ладу
Пофарбуй із заду,
Бо вона вся сивиною -
Зніми серця досаду.
- Ну, окей – говорить Вася,
Як скажеш, мій маман!
Дивувались навіть люди,
Коли красив паркан!
Викрашу твою голівку
Будеш – ясне сонце,
Яке зранку зазирає
У наше віконце.
І старався чоловік:
Кректав, сопів – красив!
Заглядав у правий бік,
Вправно вліво лазив…
Жінка змила з голови
Залишки від фарби...
Заясніла голова
Як веселки барви!
Оченята у обох
Стали, мов відерця…
- Що ж ти, Васю, наробив?
- Не плач, моє серце…
Що сказати... карантин,
Хвала новій моді!
Ще такої не було
Покраски в природі...
В.Ф.- 09.03.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2021
автор: Веселенька Дачниця