[b]Вільяму Хейлі про дружбу[/b]
Він ворогів не піддавав нарузі,
за те він не жалів ніколи друзів.
По дружньому всадивши в спину ніж,
стань ворогом, по дружньому, мені ж.
[b]*[/b]
Нехай про мене розпускаєш ти плітки,
не насміхаюся таємно над тобою.
Хай безголовий я, ти ж навпаки
хоч з головою та, нажаль – дурною.
[b]Епітафія.[/b]
Похований в канаві під трубою,
щоб друзів сльози бігли наді мною.
[b]У миті – вічності присутність…[/b]
У миті – вічності присутність,
світ – у піщинці лиш одній,
у жмені – безкінечна сутність
і Бог – у квітці весняній.
[b]Муха
(як Вільям Блейк)[/b]
Маленька муха,
моя стрімка
прогнала рухом
тебе рука.
Жужжить у вуха
настирний звук.
Живеш ти, муха,
як я живу.
Співаю марно,
доки з рядка
мене примарна
зжене рука.
Є в думці сила:
в ній гине тьма.
Там, де могила,
думок нема…
Я, хоч у муках,
за те – живу!
– «Щаслива муха» –
себе назву
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2021
автор: Анатолій Костенюк