https://www.youtube.com/watch?v=wpFFSTFdpSs
Коня спинила, повід узяла
І повела в подвір’я до криниці.
Щовечора чекала край села –
І від усіх ховала таємницю.
А він – той, що приїхав з далини, –
Не знав, як їй сказать про невідоме:
Вертаючись з походу, із війни,
Він іншу залишив в чужому домі.
Вона відчула – зайві тут слова…
Коня гнідого мовчки розсідлала.
А літня ніч для щастя замала…
Не для кохання постіль розіслала.
Перехрестила зранку у сідлі –
Тримати вдома козака несила!
Роса слізьми завмерла на гіллі…
Під серцем вже дитя його носила.
Картина - Михайло Кривенко «Їхав козак на війноньку…», 1954 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907466
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2021
автор: Тетяна Мошковська