[i]В самій гущі винограду,
Щось на гілку раптом: плюсь!
Равлик в ноги кралі падав,
Ще й співав їй серенади,
Вкрай закоханий молюск!
Невагому парасолю
Над красунею тримав.
Говорив: «Моя ти доле,
Від кохання серце коле –
Я навіки твій слимак!
Черепашкові спіралі
Він, мов павич, вигинав.
Серце бідне аж пищало,
А вона в роси дзеркала
Заглядає геть сумна.
Наречений божевільний
Щупальцями м’яв листа,
Шал кохання наростав.
Просто равлики п о в і л ь н і –
Та вона сказала «Так»![/i]
/Фото Наталії Коломоєць./
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2021
автор: Білоозерянська Чайка