Мій краю лісовий.

Волинь  моя,  мій  краю  дорогий,
Майже  третина    -    в  зоні  лісовій.
Велич  озер,  гаї,  луги,  ліси,  
Як  не  любить  тебе  за  цю  красу  !

З  дитинства  вабить  врода  ця  твоя,  
Пташиний  спів  і  трелі  солов'я  :
Дуби,  граби  величні  і  розкішні,  
Берізки,  клени  і  осики  ніжні.  

Хвойні  бори'    і    досі  бачу  в  сні...
Вони  завжди  у  пам'яті  моїй.  
Давно  було,  як  ми  ще  школярами,  
Шишки  соснові  й  жолуді  збирали.

На  повні  груди  дихаю  тоді,  
Весною,  як  листочки  молоді.  
Коли  кують  настирливо  зозулі  :
-    Чи  довго  жить?  -    питаю  у  мудрулі.  

Коли  цвіте  калина  на    узліссі,  
Конвалія,  купина  пахнуть  в  лісі.  
П'янить  той  аромат  медовий    -  
Всі  пори  року  у    лісах    -    чудові  !  

Мій  краю  лісовий,    Волинь  моя  !  
Чарівність,  магію  ту  відчуваю    я,  
До  крапельки  тону  в  красі  твоїй...  
А  гордість  і  любов      -    в  душі  моїй.  


                                     
                                                 Примітка  :    Граб,  як  і  дуб,  -  могутнє  довговічне  дерево.    Окремі  особи  
                                                                                                 доживають  до  віку  понад  200  років.  Цікаво,  що  їх  родина,  -  
                                                                                                 березові.  
                                                                                                                                                   
                   Купина  запашна    -  рослина  лісу.  

-  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907064
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2021
автор: Галина Лябук