Зоряна нiч… Миттєве дежавю.
Я бачила такi відтінки неба.
Чомусь ще й досi iз криницi п’ю,
Ловлю ще вільних прудких коней степу.
Вiдлуння iз ночей старих пісень,
Химернi образи, розмитi дні й деталi.
Рiднi обличчя вже чужих людей,
А свiт писав чiткий кiносценарiй.
Продуманi стратегії, слова…
Спадав на плечі вже осінній вечір…
Серпанок мiсяця на синім тлi згоряв,
А спогади летiли в безкiнечнiсть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2021
автор: Тетяна Глінчук (Ващук)