Вкриває душі вічна мерзлота.
Наш час - то хуртовина, то корида.
Спить доброти людської атлантида,
Спить папороті квітка золота.
Є динаміт на світі і молитва.
Що буде потім? Час усе сплива...
Орудують і лікті, і слова:
Іде добір, за виживання битва...
Відбувся вид і відбулась подоба.
Від звіра знаєш вже чого чекати.
А що, коли дитя родила мати
Людиною, а виросла худоба?
Чого забракло: мудрості, любові?
Багато, мало це - людська спадковість?
Щоб людство написать, як гарну повість,
Ще педагоги треба пречудові!
Батьки і дім - наставники найкращі,
Повага у родині і довіра!
Ще треба сад і хліб, і пісня щира,
І світ навколо, не дрімучі хащі...
© Оксана Осовська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2021
автор: Оксана Осовська