Весна запахла не в календарі –
В природі, бо вона уже в дорозі.
Озвався перший клин гусей вгорі,
Та Україна знову у тривозі.
14 синочків-журавлят
По черзі і по-троє в ірій плинуть –
У Божий рай спішать вони, летять.
За ними – стогін матері Вкраїни…
Тремтить від болю сіро-синя вись,
П’ючи гірке, немов полин, причастя.
Чиїсь надії-мрії не збулись.
У серце матері постукало нещастя…
Їх 14. Боже милий мій!
Чом полетіли так вони зарано?
Слід загубився їхній у зимі.
Голосять мами звечора і зрану…
Крокує біль 7 років по землі
В усі кінці від заходу до сходу…
Ледь не у кожнім місті чи селі
Лежать нащадки батьківського роду.
Та віриться: мине пора грози
І сонцю Україна ще зрадіє.
У неї є козирні ще тузи,
Отож воскресне-оживе надія!
3.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906776
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.03.2021
автор: Ганна Верес