Чи ж може бути мода на вірші,
Де код святий захований від ліри?
Такі рядки душі моїй чужі.
Та й не лише мені, у це я вірю.
Поезія – спів слова і душі,
Що гармонійно з мислю поєднались.
Слово – історії хранитель і рушій,
Із ним за волю люди підіймались.
Поезія – це жайворона спів,
Що на крилі підняв його до сонця,
Це біль невиплаканий за отих синів,
Що були мамі світлом у віконці.
Поезія – гіркий вдовиці щем,
Який вона п’є серцем разом з ніччю,
Й знаходить сили жінка в собі ще
Дітей підняти й мріяти про вічне.
Отож, коли узяв до рук перо,
То мусиш людям душі сколихнути,
Аби літературний твій герой
Зумів людей на дії надихнути.
І не вишукуй слів у словниках,
Щоби подивувати новизною,
Згадай про землю рідну й козака,
Й про долю матері, поранену війною.
І дівчина, й калина – це не штамп –
Це те, без чого зникне Україна.
Із них свідомість наша пророста,
Зі співу кобзарів і Чураївни!
2.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2021
автор: Ганна Верес