Прийшла весна! У час таки прийшла!
Голубизною вкрила стелю двору.
Змела з душі промінням сонця шлак.
Гаї і парки вивела з мінору.
Зняла озерам шапки із голів,
А з ніг взуття – старе, невідповідне.
Тепло і блиск зірвала з якорів,
Пустила їх у плавання свобідне.
Прийшла весна! Та як їй не прийти?
Шпаки уже вивчають шлях додому.
Стрясають криком просторінь коти.
У ліжко лютий влігся через втому.
Нанизав силу голос джерела.
Спів розвели синиці в лісосмузі.
Весна прийшла! Вона не підвела.
Їй оплески свої даруймо, друзі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.03.2021
автор: Крилата (Любов Пікас)