Лиш замаячила на обрії весна,
Прозоре небо сонцем засвітилось,
Сміялась льодом радісна Десна –
Здалась таки зима весні на милість.
В льоди закована, скучала за Дніпром,
Терпляче на побачення чекала,
А скресла – сколихнув її погром,
Заворушились льодяні дзеркала.
А коли сонечко крихкий розтопить лід,
То перетвориться Десна тоді на море,
Й чекатиме на журавлів приліт
І на вечірні комарині хори.
А зараз ще Десна, немов німа,
Все мріє птахів з гідністю зустріти,
Під льодом вже останні дні дріма…
Проснеться – й раді їй дорослі й діти.
Ганна Верес (Демиденко).́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906559
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2021
автор: Ганна Верес