І смеркає, і світає,
Слава наша українська
Чолом неба сягає,
Скілько сліз було пролито –
Не порахувати,
Скілько душ загублено –
Нікому не знати.
Кров‘ю вмиті і политі
І лани, і кручі,
Тільки сила й єдність наші
Стоять невмирущі.
Не скорились, тату рідний,
Ми і не здалися,
Ти за нас, за Україну
Богу помолися.
А ми в любові й радості
Тебе пом‘янемо,
Твою пам‘ять вшануємо.
Кайдани порвемо,
У ворожії ярма отих запрягнемо,
Хто синів твоїх рідних мордує, вбиває,
Ми все, тату, вистоїм, усе подолаєм.
Слово рідне, якби взяти тебе і пустити
Білим голубом у небо лани облетіти,
Доторкнутися до гір тих,
Що хмари стягають,
До садів тих замріяних,
Що знов спочивають,
Спалахнуло б ти у серці кожної людини,
Добро у ду́ші сіяло б від ночі до днини,
Воля б наша жаданая з миром покохалсь,
А гордість наша нескорена
Зі спокоєм побрались.
Спасибі, тату рідний, за правду, за віру,
За Україну нову, вільну, за твою довіру,
Ми щасливі, бо єдині, бо духом могутні,
Хай душа твоя радіє за наше майбутнє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906499
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2021
автор: Марія Безродна