Голос - рівний, сплітаються руки,
поміж ними немає рим.
Розчепив на хімічні сполуки
нас їдкий органічний дим.
Знав лукавий, які це муки -
мати небо й не мати крил.
Обабіч - красновмовні поруки,
а позаду - пастельний тил.
Є молитва, та віри немає,
і весь шлях - непроглядний рів.
То коли мене вже здолає
цей палкий і пустельний гнів?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2021
автор: Дарія Борисович