Ти знаєш?…

ТИ    ЗНАЄШ?...

Ти  знаєш?  Ніщо  не  зникає,
Навік  не  іде  в  небуття!
Ступивши  за  грань  виднокраю
Ми  ввійдемо  в  інше  життя.

Ось  квітка  блакитна.  Тріпочуть
пелю'стки  під  вітром.  Мені
враз  бачаться  мамині  очі  —  
Такі  променисті,  ясні.

Ворушиться  листя  дубове,
Із  вітром  про  щось  гомонить.
Здається,  у  тихій  розмові
Татусин  в  нім  голос  дзвенить.

Усе  зберігає  Природа,
Лиш  тільки  прислу'хатись  вмій,
Побач  океанську  безодню
У  кожній  краплинці  малій.

Здолай  в  мріях  грань  небокраю,
Відчуй  у  нім  серцебиття...
...  Ніщо  назавжди  не  зникає.
Навіки  не  йде  в  небуття...

2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2021
автор: Людмила Григорівна