Зима повільною ходою
йде, зжавши хвіст,
втікає з талою водою
асфальтом міст,
зливаючись з розбігом
десь там ярами
з останнім своїм снігом
і з туманами,
ховаючись ночами
терпляче, одначе
що скапує з гілок крапками,
неначе плаче,
поки ще сплять усі
в будинках
і весну бачать в сні
в картинках.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906235
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.02.2021
автор: Павло Коваленко