Ти без надії сподівалась
І вірила в свою весну,
Раділа місяцю і зорям,
і соловейкові в гаю.
З конвалією біль ділила,
Кружляючи лиш раз в танку,
Неначе мавка, ти любила,
У грудях берегла іскру.
Згораючи дотла, боролась,
Шукала зірку провідну.
Крізь сльози, ти, щораз, сміялась,
Все ж відганяючи журбу.
Ти без надії сподівалась
Все вірила в свою весну,
За мрією у вись злітала
І берегла її одну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906118
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.02.2021
автор: Кордиш Уляна