І лине час і день змінюється на ніч,
місяць пробіг,за ним минає рік.
І так усе життя,кульгаючи іде,
у роздумах й страху - що далі буде.
Ось тільки волоси,на голові сиві,
знову нагадують,що ми вже не такі.
Дорослі діти,теж могучий показник,
життя людського - радість,сміх і крик.
Хоч у думках і мріях,ми молоді,
в надії,завжди - змінити щось в житті.
І тільки тихо,тихо десь так здалека,
нагадують- фото у паспорті зміни,бо вже стара.
Ми наче з сміхом,приймаємо такі слова,
та мимоволі,на місце нас "ставить" життя.
У кожен раз,як забуваєш про свій вік,
у спину чуєш,років прожитих сміх.
Вони мої і їх,не загубити і продати,
у торбі чи у шафі,не сховати.
Наша душа дає,могуче відчуття -
в якому є кохання,радість а головне,наснага для життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905983
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2021
автор: Бабич