Завиває вітер – налякати хоче,
Знай лютує лютий, сипле снігом в очі,
Ніби посварилось небо із землею...
Ніс щипа моро́зець, наче рак клешнею.
Бавиться- сміється віхола грайливо,
Виткала сувої: білі — просто диво.
В крижане люстерко краля заглядала,
В димарях високих вовком завивала.
Ой, лютує лютий, та весна все ж скоро!
Проліски розквітнуть у лісах просторих,
Защебече птаха, оживе природа…
Наче сніг розтане зимова негода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.02.2021
автор: Валерія19