Життя солодкий, чарівливий смак —
В стосунках. Він — в любові. Він — в коханні.
Бог — епіцентр цього. І Бога брак
Усунути спроможне виховання.
Ігнорувати Бога у житті,
Заплющити свої на Нього очі
Чи їх від Нього просто відвести
З дитинства нишком нас навчити хочуть.
Якийсь гіпноз, якесь насильство це
Над психікою, що стає убога.
Релігія посилює це все,
Розповідаючи дурню про Бога,
Уводячи від Нього в храми нас
Із Храму, що ми всі руйнуєм разом.
Ми лиш марнуємо життя і час.
Життям ми маєм дорожити й часом.
«Прогрес», що замість щастя нам дає
Лиш збільшення нещасть і отупіння,
«Багаж знань», що знаннями геть не є,
«Закон», де справедливість і сумління
Замінені на те, що привело
У кут глухий усе людське суспільство, —
Це не добро, як кажуть нам, а зло,
Над нашою природою насильство.
Ми — вічні душі, сповнені всіх знань,
Які закладені в свідомість нашу.
Розкрити їх — найперше із завдань
Освіти й виховання, а не кашу
З уявлень хибних прищепити нам.
Просвітлення — ось дійсна ціль освіти.
Життя є щастя й миру вічний храм,
Якщо всією повнотою жити.
[i]23.02.2021, Чернігів[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.02.2021
автор: Петро Рух