Хіба за це стояв Майдан,
Себе про це не раз питаю,
Коли сам Бог тоді ридав,
Як сотня в небеса злітала?
Хіба за це стояв Майдан?
Щоби багатшали багаті,
Палали люди, долі, хати,
Й земля здригалась від ридань?
Хіба за це стояв Майдан
Під водометом на морозі,
Сини Вкраїни – у судах,
Від ворогів летять погрози.
Хіба за це стояв Майдан?
Заливши кровію бруківку,
Й новим вклонився «господам»,
І пам’ять про героїв згіркла.
Хіба за це стояв Майдан,
Щоби народ страждав, як завше,
Й знов булаву не тим віддав.
Караєш, Боже, нас ти зА що?
Хіба за це стояв Майдан,
Щоби героя знов за грати,
А чи синок малий ридав:
«Коли до мене прийдеш, тату?»
Хіба за це стояв Майдан,
Щоб ми сліпі були й байдужі,
Й не розуміли, як Богдан
Продав Росії Русь і душу!
Хіба за це стояв Майдан? –
Запитую у-котре вічність,
Нам сам Господь можливість дав,
Щоб сором не дививсь у вічі,
Щоб стисли зуби й кулаки
Й звели у душах барикади,
Й здобувши волю залюбки,
Ми знали, що її не вкрадуть!
3.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2021
автор: Ганна Верес