Двадцять - це під ногами земля
Загориться й палає, палає,
Це коли на руках немовля
Й щасливішої жінки немає...
Доля стеле ясні рушники,
Але топчеш, до всього звикаєш,
Час летить, бешкетливий такий
І ховається, потім зникає...
В тридцять - у позолоті роки,
Та не кожен, на жаль, розуміє,
Навіть в сорок - усе навпаки,
Ніж у юності щедро намрієш...
В п'ятдесят - перестиглі поля,
Вже по-іншому землі палають...
А близьке - все здаля, все здаля...
В шістдесят - ой, не знаю, не знаю...
- - -
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905662
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2021
автор: Наташа Марос