А час невпинно так летить,
Що його не зупинить,
Зникла вже дитинства мить,
Білих юності вітрил
Теж не видно.Вітер долі
Їх поніс в життєве море.
Зрілості пора прийшла,
Мудра з досвідом вона.
Буде їй про що згадати
Та онукам розказати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.02.2021
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський