Як дивно! Щось в мені перемінилось...
Не знаю що, та хороше мені!
Так ніби хтось розмив короткі дні
Рікою, що під кригою томилась.
Я ніби під чутливим об'єктивом,
Який зіпрів у лагідних руках.
Цей необачний фокус зносить дах
І заражає кольоровим позитивом!
Усе прекрасно! Сумніву немає!
Приречені останні дні зими,
Бо неминуча зустріч із тобою!
І я сьогодні вдячно засинаю
Під злісний свист лютневої пітьми
З тривожно-світлим відчуттям спокою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2021
автор: Сова