Господи,напевно я старію,
Хоч немає в косах сивини.
Стали зовсім інші мої мрії,
І солодші стали мої сни.
Не вдягаюсь зараз як по моді,
А тепліша шапка чобітки.
І даремно не хвилююсь, годі,
Досвід був пройшли уже роки!
У життя людей не підпускаю,
Тих що продадуть за копійки.
Мало вірю і багато знаю,
Бо в житті бували помилки.
Дихаю тепер на повні груди,
І ціную кожну мить і час.
Іншого життя уже не буде,
Якщо буде може не для нас.
Полюбила з часом я негоду,
Сонце вітер затяжні дощі.
Чи різниця є яка погода,
Головна погода на душі.
Господи,напевне я старію,
Ти пробач що інколи грішу.
Бо тепер здоров'я-моя мрія,
Більшого у тебе не прошу!
Автор Lyuda Zaveruha
https://www.facebook.com/groups/zaveruhalyuda/?ref=share
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905314
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2021
автор: Заверуха