*** ***
Здавалося б —
З роками,
Ми би мали
Ставати,
Утверджуватися,
Дозрівати,
Вкорінюватися
Добрими
Та милими
І всепрощаючими
Розумними людьми,
Які пережили
Втрати,
Піднесення,
Розчарування,
Пізнання,
Досконалість
Та інше,
Що так хотіли,..
Хотіли завжди
Знайти в собі,
Як зрілість..,
Але...
Часто-густо
Все перевертається
В головах
І тоді :
Жадібність,
Зависть,
Ненаситність,
Зажерливість,
Злоба,
Зло,
Агресія
Та інші фобії
Нами керують
В сліпій політиці,
Якою хочемо доказати
Комусь і собі..,
Доказати таким же самим,
Хворим старістю
Та страхом смерті,
Що ми —
Найкращі в нагромадженні
І
Складуванні ілюзій
Багатства,
Яким губимо —
Назавжди,
Свою Душу,
Яка мала би
Родитися,
Рости,
Розвиватися
І жити,..
Для тих, хто допомагав
Зрозуміти,
Зрозуміти школу життя,
В якій ми лиш є,
Завжди —
Діти,
Що тішаться можливістю,
А не гублять її,
Щоби просто назавжди
Вмерти
І піти..,
Піти у ті Засвіти,
Де їх ненависть любові
Та дурість зверхності
Тримає можливості самопожертви
І вміння знань
У рабстві
Тьми..,
Але
Ми всі живемо —
На одній планеті
І нам всім
Нема чого ділити,
Для того,
Щоби просто жити,
Жити і тішитися можливістю
Ділитися пізнанням
Та єдністю розвитку,
Як тою любов'ю,
Що нас сотворила,
Всіх одинаковими
У всьому назавжди —
Людьми...
------------------------------------------------------------------------
07.08.2007-15.04.2018; Paris (M° 05 / "C.P")
========================================
https://uamodna.com/articles/ilaquo-z-rokamy-imdash-lyubovyuiraquo/
========================================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2021
автор: Катинський Орест