Боже...
Якби мені забракло покори,
в неораний луг просіяної лукавим,
я б кров'ю написала новітню Тору,
сховавшись від невизнаної слави.
Боже...
Якби настало скніти у вигнанні,
зведеному жрецями без роду й племені,
я б для них заклала мури пізнáння,
щоб вогонь берегли від мінливої темені.
Боже...
Якби роса не скропила земних шрамів,
криючи таїнства в серці океану,
я б провела зболених до хрестів і храмів,
зі свічкою стежку босоніж вела до Йордану.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905059
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2021
автор: Дарія Борисович