Корилася зима вже весняній порі,
Але найвеселіш ставало дітворі –
Хоч сніг іще лежить, та бавиться теплом,
Вітри південні рвуться напролом.
Відм'якне сніг і заблищать кристали,
Востаннє діти в сніжки грати стануть,
Чи зліплять «бабу снігову», чарівну:
І ніс, і посмішка, і очі – все на рівні.
А скільки сміху, радості в очах:
В майстрів-хлоп'ят та в помічниць-дівчат.
Єднає праця їх ця снігова, як слід,
Тож ближчим стане кожному й сусід.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2021
автор: Ганна Верес