Я черствію, а ти губиш, як зерна гранату,
свій спокій.
Прикрий мене від холоду, бо я розщепила всі ґудзики
На душі і вітер вдарився об їхній колір.
І забрав його, і залишив під пальцями солоність,
Від якої морські водорості ростуть
щосили
І заповняють собою
весь простір серця.
Прикрий мене,
бо та чортова порожнеча
Така ріжуча і ніяка пігулка не помагає.
Від тих опадів випадає віра із мене,
Я її назад, аби затихла,
Аби піддалась мені,
А вона лише сміється з мене, -
бо надщерблена.
Бо засоромлена поглядом людським
Глибоко, бо подерта.
Молиться, щоб бруд з неї воском вилився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904950
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2021
автор: Олеся Шевчук