А на світанку зорі згасають непомітно.
Вже місячний серпанок поглинула ріка.
Мрійлива, мов дівчатко, берізонька тендітна,
Поринувши в надії, все доленьку чека.
Прокинулася птаха і нумо щебетати -
Їй сонечко б збудити, що солодко ще спить.
Вже кумкають у балті так дзвінко жабенята
І трудівниця - бджілка над лугом десь гудить.
Промінчик перший сонця стрибнув з небес додолу,
Розкидавши у травах намисто із роси,
Ось день стоїть на старті, щоб бігти знов по колу,
А зоряні вже згасли у вишині вози.
Огорне ніжно землю прозорий літній ранок.
І небо, що сіріло, блакитним стане вмить.
Ледь вітерець-бешкетник торкається фіранок…
Ти чуєш шурхіт кроків? То щастячко спішить.!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904911
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2021
автор: Валерія19