Кричали, волали, рвали сорочки,
Що буде нам краще у нових руках.
Нові обличчя, нові дороги,
Нові зарплати у всіх в головах.
Веселий, кмітливий, красивий і щирий,
Такий молодий і такий пробивний.
Новий керманич, як річка бурхливий -
Народ весь в екстазі, від щастя сліпий.
Нарешті ми краще тепер заживемо,
На цей раз вже точно усі по-новому.
Невірних усіх ми подалі пошлемо
І виженем геть із "нашого" дому.
Війна закінчиться відразу й навіки,
Нам варто лише перестати стріляти.
І ворогу міцно потиснути руку
Й нарешті, по-братськи, його обійняти.
Втомилися люди уже воювати.
Ну скільки ще можна, коли вже кінець?!
Коли перестане брат "брата" стріляти?
Вривається нам цей клятий терпець.
"Уставшиє" всі зітхнуть із полегшенням:
НовИй президент допоможе всім нам!
Погасить кредити, винесе мусор.
Враз розгребе увесь цей бедлам.
Раділи, співали, сміялись так щиро,
Дорогою в "нове" майбутнє ішли.
Нарешті їм краще жити настане,
Вони ж бо втомились від тої війни...
Хто на курортах, хто просто на дачі,
А хто на дивані "устал воевать".
Хтось в кабінеті, сидячи у кріслі
Продовжує далі собі "уставать".
Як же так вийшло, що не бачивши в очі,
Не чувши ні разу снарядів розриви,
Спокійно і міцно сплячи ночами,
На стільки від тої війни ви втомились?
Не буду судити, не буду сваритись,
Не буду доводить чиюсь правоту.
Скажу лиш одне усім хто "втомився":
Я не втомився - я вас захищу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2021
автор: mechanical_patriot