Нарешті розхурделилась зима
І розгорнула білий аркуш року,
Рядком червоним кличе від вікна.
У сніжнім гримі забуттєві кроки.
Холодний, але ж лагідно вкриває,
Бо снігу без сніжинок не буває.
Ледь чутні кришталеві голоси
Ведуть в полон до сніжної краси.
Я признаюся.
Серед вишень білих,
Зі мною засинали заметілі,
Ще й піддививсь з якої вишини
Ти зиркала проміннями весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.02.2021
автор: Андрій Ключ