Алєсь Звонак, Вірність

В  вогненному  чистилищі  щодня
Ти  зміцнена  твердою  сталлю  часу,
Ти  –  правди  пульс  живий,  а  не  брехня,
Оздоблена  в  підроблені  прикраси.

Один  тебе  на  розкіш  проміняв,
А  іншого  сама  в  свій  час  зреклася.
Ти  малодушним  зроду  не  рідня,
Ти  мужніх  серцем  гордість  і  окраса.

З  тобою  ми  здружилися  давно,
З  тобою  разом  брали  перешкоди,
З  тобою  сяло  в  темряві  вікно.

Тепер,  пройшовши  мряку  і  негоду,
Своєму  віддаю  тебе  народу,
Як  сійник  персті  вибірне  зерно.

Алесь  Звонак
Вернасць

Ты  пабыла  ў  чысціліщы  агня,
Ты  спрабавана  цвёрдай  сталлю  часу,
Ты  –  прадўы  пульс  жывы,  а  не  хлусня,
Аздобленая  таннаю  прыкрасай.

Адзін  цябе  на  дабрабыт  змяняў,
Другого  ты  сама  ў  свой  час  зряклася.
Ты  малодушным  зроду  не  радня,
Ты  мужных  сэрцам  гонар  і  акраса.

З  табою  мы  здружыліся  даўно,
З  табою  разам  бралі  перашкоды,
З  табой  і  ў  цемры  нам  было  відно.

Цяпер,  прайшоўшы  слоты  і  нягоды,
Я  аддаю  цябе  свайму  народу,
Як  сейбіт  глебе  чыстае  зярно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2021
автор: Валерій Яковчук