В вогненному чистилищі щодня
Ти зміцнена твердою сталлю часу,
Ти – правди пульс живий, а не брехня,
Оздоблена в підроблені прикраси.
Один тебе на розкіш проміняв,
А іншого сама в свій час зреклася.
Ти малодушним зроду не рідня,
Ти мужніх серцем гордість і окраса.
З тобою ми здружилися давно,
З тобою разом брали перешкоди,
З тобою сяло в темряві вікно.
Тепер, пройшовши мряку і негоду,
Своєму віддаю тебе народу,
Як сійник персті вибірне зерно.
Алесь Звонак
Вернасць
Ты пабыла ў чысціліщы агня,
Ты спрабавана цвёрдай сталлю часу,
Ты – прадўы пульс жывы, а не хлусня,
Аздобленая таннаю прыкрасай.
Адзін цябе на дабрабыт змяняў,
Другого ты сама ў свой час зряклася.
Ты малодушным зроду не радня,
Ты мужных сэрцам гонар і акраса.
З табою мы здружыліся даўно,
З табою разам бралі перашкоды,
З табой і ў цемры нам было відно.
Цяпер, прайшоўшы слоты і нягоды,
Я аддаю цябе свайму народу,
Як сейбіт глебе чыстае зярно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904822
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2021
автор: Валерій Яковчук