Зоре над моїм краєм,
я Тебе вічно люблю
Вічно люблю —
вічність
люблю
я тільки в часі кохаю!
Зоре над моїм краєм,
це — солоди серцем перебираю
хто таке скаже
як не вип’є
він — меду
це — ще з небес самограю?!
природу писати
погоду писати
все писати
прямо як діти
я йду до внутрішньої кімнати!!
Чи хай мені зорі посвітять
чи ми так
й зустрічатимемось —
раз у століття!
зорі аж впали на задник
Космос відповз
повз —
повз —
повз...
зараз почнеться! — Зорі своїй
буде співати!
незламниїм серцем
ось так було б — в часі кохати!..
Із лісу —
й до лісу.
Душевні — гульвіси.
І що як Отець цього —
зробить інакшим
той ліс і оцей —
увійдуть за завісу!!
І це непростительно
добре аби ще сам
а то ж з лісом...
се — аз не продакшен...
Та мабуть за ліс
поб’ють ці сліпці —
люди і біси, —
Зоре Живая
над моїм краєм!!
я Тебе
вічно люблю
Вічно люблю
вічність
люблю
то так воно є! —
якщо у часі кохаєш...
В часі тих гасять!
— Ми тут всі мучимось —
а ти ліс возиш в часі...
І я про якісь роботи!
Небо сія — лісу навпроти!
хоча би ріску в серце
чи я обдиратимуся — об марноти??
хоча би іскру
під чорного Космосу
рота!!
Шалена —
робота
13.02.2021,
свято цілителів-безсрібників Кира
і Іоана
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович